Не відпускай мене: ні думкою, ні словом,
ні ясним днем, ні в темну ніч, ані вві сні.
Вір, знайдемо притулок навіть випадково,
і дні для творчості настануть осяйні.
Тож не вигадуй, що романтики минули,
і підоспів для мемуарів слушний час.
Не всі ще наші бригантини затонули,
втім, є для серця лікарі й зорить свіча.
Ще місце відшукаєм, де у сні стрічались,
нас обвінчає там зніяковілий Бог.
З тобою віч-на-віч іще не намовчались,
а очі вже сказали про любов…
