МИ ВІЛЬНІ
Горді ми й незалежні і амбітні, авжеж.
На слова обережні, вчинки цінимо теж.
Виручає фортуна, кажуть, нібито Бог.
Чом тоді не до сну нам, що турбує обох?
Хто ночами хвилює, зве в незнаний політ,
вдень уяву малює – потайний дивосвіт?
На невдачі спроможні наші жарти з вогнем,
сновидіння тривожні, почуття неземне.
Я в твоєму будинку не ступлю на поріг.
Не розділим шкоринку ні в біді, ні в добрі.
Не мене ти, єдину, забереш без умов,
і не нам лебедину доспівати любов.
Долі майже змирились, не судилося їм.
Щастя маємо крихти кожен в домі своїм.
Запізніле кохання не розрадить весна,
у щоденних світаннях – сиротлива струна.