Асорті з дорідних гарбузів
Бік засмажить на осінній спеці.
Волоокий, на одній нозі,
Гожий сонях – горобцями п”ється.
Ґазда заготовлює сінце –
Дійні має у дворі корови.
Ех, чи дощ не вимочить оце?
Є покоси зовсім не готові.
Жовті сонця стелить деревій,
Звук низький – замукала худоба.
Ич, які співочі! Не ревіть!
І самиці глипають спідлоба.
Їхні ноти – для селян бальзам,
Йой, яка близька чутлива пісня.
Коло хати гронами лоза,
Ладний виноград дозріє після.
Мухи, коло груш – бо ті, як мед!
На горісі голуби туркочуть.
Осінь суховієм дме та дме –
Порошить пилюка щедро очі.
Розійшовся. не почавшись дощ,
Сойка за курми доїла зерна.
Там несучка, влізши на гніздо,
Упивалась криком характерним.
Фицав кінь, копитом землю бив:
Хочеться на просторі скакати.
Цвіркуни освоїли чуби
Чорнобривців, що саджала мати.
Шипунів не втратили коли б:
Що не день – збираються летіти.
… Ювелірна осінь між садиб
Яблукам рум'янила ланіти.
