БЕЗ ТЕБЕ
Я так давно живу без тебе,
та біль не стих в душі іще;
ти світиш зіркою у небі,
то срібним падаєш дощем.
Можливо пташкою-підранком
в кухонне стукаєш вікно,
ранковим маревом серпанку
до серця стелиш полотно.
В безсонну ніч кладеш раптово
на столик ручку і папір,
відтак услід приходить слово,
вдягає вкотре в риму твір.
Не відпускає смуток вперто,
надія лиш торкне крилом,
мою свободу ти відверто
міцним зав’язуєш вузлом.
А небо блимає щоночі
очима сонмища зірок,
одна з них в безмірі шепоче:
«Між нами був і є зв'язок».
10.10.2007
