НА ТРАВНІ НАСТОЯНІ ЗВУКИ
Ніч так ніжно торкає на травні настояні звуки,
що невільно народжує світу душевний мотив.
Як каприз – переповнений ранок солодкої муки,
надихає писати тобі вірші, сповнені див.
Знову любо тулитися серцем до іншого серця,
безбоязно втішатися теплій прийдешній добі.
Як ізрідка вмовкаю без настрою, вельми не сердься,
я обдумую суть, всі образи залиш при собі.
Чарівлива пора для митців вже галяву накрила.
Світ ожив. Всюди: щебети, тьохкання, спів голосний.
Травень силиться ввись, розправляє притомлені крила,
залишаючи нам неповторну усмішку весни.
