Якби ви знали як болить душа
коли вві сні до тата притуляюсь.
До ранку відлітає сон пташам…
Я, мов зацьковане звіря метаюсь.
Так хочеться не в сні, а наяву
до тата сиву голову схилити,
і усмішку побачити живу,
її навіки в пам'яті спинити.
Відкрити сокровенну таїну,
що він дідусь уже і прадід сущий.
Та образ добротою лиш війнув,
і полетів за сном скороминущим.
Між нами прірва у моє життя,
і тата вік пережила давно я…
Відтіль сюди немає вороття,
та впевнена, його душа зі мною.
23.09.2014
ГАРНА ПРИСВЯТА
