* * *
Знову гра в сакральні дати,
знову б’ють граблі трикляті.
Хто ж тріумф тоді святкує,
й серце зранене лікує?
Хто незримо обіймає,
хвилювання сном знімає,
випрямляє дум дорогу.
Ну, кому потрібна… Богу?
Кожен раз питання: «хто ти»,
хто приніс веселі ноти,
хто вчить слухати і грати,
відбирає острах втрати?
Нащось пише на папері,
щоб впустила щастя в двері.
Це мені уже не сниться,
почуттям в душі гніздиться.
В віршах зміст, чистіша карма,
і у вчинках вчасні гальма,
і весна шле депозити…
отакі нічні візити.
