* * *
Коли згасає сонце, то оживають тіні.
Так наші силуети зійшлись в однім сплетінні.
В цій вечоровій тиші злились вуста гарячі.
Небавом поночіло і очі вже незрячі.
Та бачать наші руки, і пристрасні й ласкаві.
Вуста дурнички шепчуть, безглузді і лукаві.
Кохання огортає, бере в полон солодкий.
Ми піддаємось чарам. А ніч така коротка!..
Серця ритмічно б’ються, і подихи ритмічні.
І коників сюрчання приємні і незвичні.
А щастя всеохопне лише одним на світі.
І в літа дивна постіль з шовкових трав і квітів.
24.03.2024
