Були роки: все знав, усе умів;
Мав друзів, забував про ворогів;
Любив і ненавидів до безтями;
І Землю обіймав руками,
Коли любов свою зустрів.
Навипередки з вітром біг,
На місяці омріяно гойдався;
Той сяючий небесний ріг
Скидав охочих, бо з ночі в ніч-
То розростався, то ховався.
Спустошився достатку ріг:
Якісь хвороби лізуть в груди;
Виття сирени замість тиші,
І простір хрипко смертю дише...
...Допоки дихаю- живу.
Багаж життєвий піднімаю-
Важкий, всього в ньому доволі,
Та ні на що не проміняю,
Бо душу вкладено мою
У дні його:
І в ті, що пеклом назову,
І в ті, що був, немов в раю.
Цілий світ обнімаю,
Бо можливість любити і жити-
Маю.
