* * *
Я люблю, але не вірю
в справедливість полюсів,
тож не треба понадміру
відкривати душу всім.
Ти не мій уже обранець,
і обмежив дум політ,
якщо час лікує рани,
не лети на хибний слід.
Це не гріх, а небилиця,
де обман – любові крах.
Хай летить з руки синиця,
голос вмовкне на вітрах.
Талісман утратить владу,
розмагнітить полюси.
Почуттів живу принаду
поховає шквал грози.
Тихо вгаснуть діалоги,
обірветься рим потік,
після бурного прологу
епілог на видноті.
Не лишилось прав віднині
на побачення обом.
Я втомилась в блуканині,
прав немає й на любов.
