Алярм! Надворі знову літо:
кути, симетрія та лінзи.
Тебе писав, напевно, Клінгзор,
ти більше фарби, ніж слова.
А тут, у лісі, сосни й квакши.
Я згадував розмови наші.
Годину промедитувавши,
відчув: замерзла голова.
Пожовклий лист, промоклі ноги,
Дніпра оголені пороги.
Далеко ще до перемоги
над власним я —
це тисячі життів мандрівка.
Тут хащі: схованка, криївка.
І в ній звучить так дивно й тривко
твоє ім’я.
Алярм! Надворі знову літо.
Алярм! Я заблукав у лісі!
Де мої перспективи й лінзи?
І ще — замерзла голова.
Тебе писав, напевно, Клінгзор,
бо ти і фарби, і слова.
