КОСМІЧНІ МАНДРИ
Роки повернули на зиму,
фантазії час пригашати,
а душу до слів невдержиму
приваблюють зоряні шати.
Вродлива, красива і сива
голубка щоночі літає,
додому вертає щаслива,
як тільки на сході світає.
В підхмар'ї душа не фальшивить,
і схильна на всі одкровення.
Енергія космосу живить,
дає їй краплини натхнення.
І вірить – там душі поетів
блукають у пошуках дива.
Багато пішло їх на злеті –
фортуна і щедра, і мстива.
Мігрують, неначе примари
серйозні, смішні, загадкові –
віршів недописаних хмари,
обірвані кимсь на півслові.
Скільком їм вона дописала
майстерно довершені твори.
Сама від трудів воскресала,
скидаючи сумнівів шори.
Донині мандрує цим шляхом,
стежками, як світ прастарими…
Колись і вона стане прахом,
й хтось інший допише їй рими.
15.09.2020
