Помножуючи власний біль,
Тут кожен дивиться навколо.
Тривоги лізуть звідусіль
І жалять як скажені бджоли.
Трагедій море: хтось мовчить,
Хтось дивиться немов крізь стіни.
Душа у кожного болить...
Я бачу... бачу лиш руїни.
Не відпускає день і час,
Коли іще міг щось зробити.
Тепер як в картах - просто "пас",
Але в тобі те буде тліти.
І кожний ранок сонцешок.
Хтось світла вже давно не бачив.
Писк комарів як спів "пташок" -
Загроза в небі знов неначе.
Невже до бою ти готов?
Прокинься! Не шукай вже зброю!
Крізь шрами видно свіжу кров -
Ти борешся з самим собою...
