РОЗМОВА
Колись я перекреслю все що можу і не можу,
терзати буду все, що дав за ці роки й чого не дав.
А ти шукатимеш у натовпі на мене схожу…
І серце мучити, що дав багато менше, ніж гадав.
Охопить дивна туга, дні минатимуть в каранні.
Не виїжджаючи нікуди, плануватимеш маршрут.
Впадуть на листопад прозорі заморозки ранні,
і так спокійно, тихо в душу заповзати буде спрут.
Зима давно морозить нас. Ми – в осені щасливі
натрапили поміж рядків старий занедбаний едем.
Лавині віршів ти втішався, прози теплій зливі,
і не підозрював, що до розлуки слово приведе.
Була розмова про любов! Тепер не стало й слова.
Знесилена, знеструмлена, боюсь ступити на канат.
Просочується магма, сиплеться рядків полова…
Й до тебе інша підбирає точку для координат.