* * *
Прогулююся вуличками Львова,
тут в камені вкарбована епох шкала.
Ген місяць грає в хованки спроквола,
ледь золотом поблискує на куполах.
У ресторан мене покликав вечір.
Скрипаль приємно грою душу схвилював.
Мов з юності спливли слова предтечі,
немов вітри занесли і твої слова.
У метушні на театральній площі
букет вручає незнайомий чоловік,
а я назад його вернути хочу,
бо не від тебе цей трояндовий привіт.
Впливає атмосфера благодатно,
відпочиваю від недавніх потрясінь.
Мені б ще серце стримати, пульсує надто
тебе тут багато так, мов настирна тінь.
О древній Львове, Lemberg мій прекрасний,
до скорого побачення, ще повернусь.
Пейзаж у ніч пливе, а в нім неясний
летить жаданий образ, з ним розминусь.
Біда в тому, що лвів'яни підлаштовуються під прибульців, а не навпаки. І це негативно впливає. Чомусь за кордоном тимчасові переселенці мовчечки мову учать чужу, а тут навпаки, нав'язують своє. Різкі зміни почалися в 2014, коли приняли першу хвилю біженців з Донбасу.
Щиро вдячна, пане Іване. Були часи, коли їздила у Львів випити кави, прогулятися вуличками. Але зараз, це надзвичайно приємні спомини, котрі зігрівають душу.