ХОЛОДНО ЇЙ
Знов читаєш рядки сумні,
розумієш душевний порух.
Їй так холодно в цій весні,
у блаженно-красиву пору.
Зимний смуток усю обняв,
вперто тулиться незнайомцем.
Їй незатишно в звичних днях,
хоч у вікна сміється сонце.
Крапелини надій вложи
у її невмолимі думи.
Як не можеш прийти, скажи,
повідом, напиши, придумай…
Де чеканням свята межа,
чи ж настане жаданий вечір?
Не висловлюй від себе жаль,
є в житті більш приємні речі.
Подаруй їй букети рим,
розтули словом вікна навстіж,
хай весна зніме прикрий грим
і скупає обох у щасті.
