* * *
Докльовують зорі шпаки,
я ночі цій геть не радію,
бо ти рвеш її на шматки
по латці собі на надію.
Збираю розхристані сни,
шукаю видіння пророче.
Не бійся, стосунки зміни,
життя відчувати захочеш.
У тебе із совістю спір,
це серденьку неприпустимо.
Думки викладай на папір.
працюй для душі невситимо.
Я тою ж лишуся, хоча
в моїм щось міняється мозку…
Не так все – моргає свіча
останніми краплями воску.
