НА СЛОВО ВИЩЕ
Ти чуєш нутром інших,
хто словом тобі ближче.
Душею пишу вірші,
стаю на щабель вище.
Натхнення значні дози,
і в серці бринять струни,
щоб ти уникав прози,
я грію твої думи.
Неволю твоє серце,
купаю його в ласці,
для мене воно б'ється,
такого нема в казці.
Ген зорі задув вітер,
і «вчора» пішло в небо.
Твоє почуття світле
тримаю, як скарб в себе.
Ціную твої твори,
шаную твої ноти,
а світ стереже хворий,
за нами біда ходить.
Зреклася пітьма сцени,
світанок торкнув краєм.
Плекаю для нас весни,
хай душі живуть раєм.
