* * *
Навіщо було кохати?
Для тебе ж я так… ніхто.
Як кажуть, не тре вдягати
з чужого плеча пальто.
Не витримав іспит, здався,
в сімейному колі збій.
Чуже нетривале щастя.
Такі справи, друже мій.
Слизнула жаги лавина,
негадано і всліпу,
Потрапили ми невинно,
у сіті любовних пут.
Ще ліра без слів мовчала,
та нічка була ясна.
Зима нас тоді вінчала,
а в душах цвіла весна.
Печально, втім, ненадійний,
той світ, що створили ми,
душа плаче ностальгійно
стою на межі зими.
Біжать тихо рік за роком,
нарізно життя, хоч плач.
Уже не завдам мороки
вертаюсь в свій скит, пробач.
Розлуку без сну смакую,
у серці фальшивий ритм,
хай слово тепер лікує
вервечкою теплих рим.
А доля поставить крапку,
міцні розірве нитки.
Почати життя спочатку
не надто вже путь легкий.
