Л О В Ц І
Крила поламали враз журавлям,
прийняла нерадісно їх земля.
Закували намертво в темну кліть,
щоб уже й не мріяли про політ.
Не почує Всесвіт більш птиці крик,
тісно, не розправити в кліті крил.
Їм на мить дістатися б до зірок –
пильно контролюється кожен крок.
Мариться журавликам висота,
в’їлася у крилонька ржава сталь.
Вирвати хоча б один клятий прут.
Знають, тільки мертвим кліть відіпруть.
Лиха невмолимого стало вщерть.
У такій безвиході, краще смерть.
Світе непривітливий, вже ж не злись,
лиш по смерті душеньки линуть ввись.
Нелюди, до здобичі ви – ловці.
Вже комусь позначили знову ціль.
Тільки вольність простору окриля.
Як жорстоко скривджена ця земля!
