Привіт рідний
"Хтось" із старого життя.
Я приїхала.
Добре.
Давай жити разом.
Я не знаю хто ти,
Ти не знаєш хто я.
Але чорт з ним,
Пізнаємось з часом.
Будеш чай?
А, ясно, тепер ти пєш каву.
В мене двоє дітей,
В тебе своя сім'я.
Знаєш...Змінилось все
Часом здається,
Що ти ніби не із мого життя.
Давай підем на каву.
Поговоримо трохи.
Може я зрозумію тебе,
Ти пізнаєш мене.
Може дванадцять ті років
Якось зітруться.
Може наша незручність мине.
Хоча ні, я тут не надовго.
Кілька тижнів, і одразу назад.
Відвезеш мене!? Добре?
Я вернуся додому.
Бо не зручно щось.
Щось мені тут з тобою не так.
Після написання цього вірша, я прожила з татом і його сімєю 4 місяці. Ми пізнали одне одного. Стали друзями. І ці моменти які я описувала пройшли ніби і не було. Я щиро вдячна йому, що у час війни він і його дружина так мені допомогли.