Моя любов і гріх… Молитва, каяття,
Заради тебе можу бути не собою,
Я мов плавець глибин без кисню під водою,
Який втрачає вже реальність й відчуття.
Зібравши силу волі в стиснутий кулак,
Рахую білі вівці сотнями щоночі,
Аби під ранок лиш наснились твої очі,
І я прокинувшись всміхався, мов дурак.
Картини грішних снів заносити в сюжет,
Збирати вкотре пазли спогадів думками,
В яких солоні сльози схожі зі словами,
І це вкладати все в нечитаний сонет.
Моя любов і біль…Молитва, каяття,
Минулих днів й років розірвані сторінки,
Кохання грішного пригадані відтінки
І незворотність втрати дике відчуття.
В одному келиху подій змішалось все,
Міцний купаж готовий збити з пантелику…
Та все одно й тепер на пів дорозі віку,
Я часто згадую, чомусь, одну тебе.
