Микола Огарьов
* * *
В вечірніх сутінках долина
За річкою погідливо синіла,
Троянди пахощі й жасмину
В саду твоєму злегка духмяніли,
Лунали трелі солов’їні
Закохано в кущах на узбережжі.
Томився почуттям несмілим,
Збентежений стояв я біля тебе.
Уста від повноти диха́ння
Лишилися німі й зніяковілі,
А серце прагнуло призна́ння,
І потиску руки рука хотіла.
Нехай цей сон життя змінило
Тривогою строкатості гучною,
Запам’ятались незрадливо
І образ – тихою красою,
І сад, і вечір, і спіткання,
І чарівне́ блаженство десь у крові,
І серця жар і завмирання –
Всі пристрасні мелодії любові.
27.04.2018
(з російської)
