N.V.
Давай пограємось з тобою у любов...
ти будеш підставляти свої губи,
червоні вишні, для мене такі любі,
я цілувати буду їх і знов, і знов...
Закривши очі ми граємось в любов...
тебе цілую я моя, кохана,
моя любов. як магма із вулкана
спалила нас до дійсності основ.
І я клянусь тобі у вічних почуттях,
я переконаний, що це для нас лиш гра,
не знаю, хто із нас у ній тепер програ —
ми, як сліпці, де кожен на своїх путях.
В цій грі в любов немає перемоги,
ми вже пограли ледь її почавши
і заблудились в лабіринт попавши,
але кохатись будем до знемоги.
18.01.2024 р.
А чи гра це? А може все всерйоз, бо кохання або є , або немає, на мій погляд. 
