Ти повір…Не хотів я стривожити серце,
Бо тримати слова при собі, це ж наука,
І здається, у мене, таке в житті вперше,
Хоч…Можливо, виною банальна розлука.
А, можливо, це сум кожну ніч натякає
Знов шукати слова, щоб підкреслити пристрасть,
Чи то може надія, що в серці палає,
Не спромозі без тебе знайти собі місця.
Може просто приречені, впасти у рими
І зростати рядками, розхристані думи,
Передбачив би хто, були ночі якими,
Якби я цілував перед сном твої губи.
Якби спала ти поруч, а ранком, без цукру,
Смакувала на кухні каву разом гірку…
Ну, а потім, мені простягнувши вмить руку,
Попросила вгадати в рисах долю свою.
Чи, можливо…Теплішими стали б весною
Березневі всі ночі, коли насолода,
Не була би хвилинами, поряд з тобою,
А блаженством безмежним…Скажи, що ти згодна.
Лиш скажи, що стривожене серце відчує
Мої грішні думки у даремній надії,
Лиш скажи…І можливо, бажання спрацює,
А любов платонічна дістанеться цілі.
Ця абстрактна любов…Та мені не здається,
Що із натовпу нас, вибрав хтось випадково,
Неспроста пристрасть є, і під серцем, що б’ється,
Нову риму шукає, закохане слово.
ID:
1002295
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 04.01.2024 18:15:22
© дата внесення змiн: 04.01.2024 18:15:22
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
