Де добре, там і батьківщина.
Аристофан
В національному характері
Мало хороших рис: адже
Його суб’єктом є натовп.
Артур Шопенгауер
Патріот ні скільки не хоче
Умерти за щось, як хоче
Когось убити…
Геннадій Малкін
Нам, українцям, які мешкають на до волі окультуреній та щільно заселеній території, важко збагнути жаску, первородну красу латиноамериканського простору, зокрема й аргентинського. Аргентина ― це дикі долини і страхітливі гори. Це я язичницька, первісна метафізика безмежних і безсмертних обширів. Майже вітменівське захоплення все неосяжними просторами, надлишком землі і світла. Ані футбол, ані дешеве м’ясо, ані опереткова Єва Дуарте та її чоловік, диктатор і черевань, навіть не божевільно-психоделічний зелений чай, а саме особливе відчуття величі та первісного світу Божого ― це і є Аргентина. У Європі за тісно після Аргентини. У Європі починаєш відчувати не справжність краєвидів та відстаней. Вона видається за надто добре доглянутою оранжереєю, де по темних кутках ще можна зустріти балканські та українські колючі чагарі, але не більше. Аргентинський простір приголомшує. Починаєш розуміти, що українські степи ― це присадибні ділянки, Карпати(попри їхній екзотичний драйв) ― гарненькі горбочки. Хай мене пробачать брак патріотизму. Насолоджуючись магією аргентинських обширів, розумієш, чому таку людину, як Че Гевара, так тягло в мандри. Саме, Росаріо, рідне місто Че, і Буенос-Айрес, де він здобував медичну освіту, виникли на місці агресивних конкістадорів, які шукали чи то короткий шлях до Перу, чи то міфічну країну Ельдорадо. Для Че Гевари пошуком його Ельдорадо стало повернення Золотого Віку на грішну землю шляхом марксистської чи то пак ліво націоналістичної революції в марксистських штатах. Свою першу подорож він здійснив 1950 року як матрос на нафтоналивному кораблі до Тринідаду та Британської Гвіани, а останню 1966-1968 роках ― не до Болівії, як може здатися непосвяченій людині, а у Золотий Вік. Він сказав не лише «ні!» буржуазному світу, де і США, і в СРСР переміг бридкий суспільний устрій, який століттями визрівав за кам’яними мурами європейських гетто, що починаючи з кінця XVIII століття, затруїли собою весь довколишній огром. Народжений у гетто дрібними крамарями, цей устрій намагається зменшити Всесвіт до розмірів тхорячої нори, крамнички, майстерні, банку, офісу( потрібне підкреслити). Людині, народженій серед простору і закоханій у цей простір, залишається лише трощити мури ― себто робити революції. Лівонаціоналістичні чи то націоналістичні ― залежно від місцевих умов. Че Гевара сказав «так!» смерті. Він поліг, як справжній лицар, зі зброєю в руках. Бути головним завгоспом соціалістичної Куби та хлопчиком на побігеньках у кремлівського рохкала він не хотів і не міг. Залишалося грати проти правил всього світу і бути одним проти людства.
|
|
