Творіть міфи про себе ―
Боги зробили теж саме.
Станіслав Ежи Лец
Власне йтиметься не про один міф. Міф перший стосується твердження, що революції робляться не так бідним як багатими, яких трохи недогодували. Згаданий міф відлунює неоковирним ліберальним жлобством спадкового голодного буржуа, який вважає, першоджерело усіх революцій ― брак їжі. Хоча певною мірою ця легенда правдива ― діти кухарок, свинарок та покоївок зі шкури пнулися, аби вибитися чи то в пани, чи то підпанки й наїстися досхочу. Революції руйнують царство ситості, тому слушною є максима стосовно хама, який ніколи не стане паном. Має слушність і те, що панські діти можуть взяти до рук сокиру, коли побачать всевладського хамського поріддя довкола себе. Цікаво, що значну кількість латиноамериканських революціонерів, які страждали алергією на США, становили нащадки аристократичних родин, у жилах яких текла разом з кров’ю індіанських зверхників доко лубових імперій кров іспанських конкістадорів. Це вже другий міф, до того ж суто латиноамериканський. Вочевидь революціонерам-шляхтичам було бридко коритися такій елагітариській країні, такому свинарнику рівних можливостей, який наскрізь просмердівся пуританським і масонським духом профанічного Просвітництва, де будь-який європейський пок#дьок, що перетнув океан, може хапнути грошей і завдяки їм стати рівнею лицарям і людям з королівською кров’ю. Колись такими були лише США і пізньореврлюційна Франція( по термідору і страті Бабьофа). Нині таким є весь світ. Че Гевара воював проти цього світу. Власне, він сказав цьому світу «Ні!» цілком у дусі давніх відморозків-гностиків. Видатний український поет і вчений, дослідник революційного дискурсу Олександр Хоменко у своїй розвідці присвяченій Че Геварі, наводить такий цікавий факт. Під час революції на Кубі Че читав «Янкі при дворі короля Артура», чим неабияк дивував своїх друзів по зброї. Виходячи з вище наведеної міфологеми, нам немає чому дивуватися ― роман Марка Твена присвячено двобою між шляхетністю та жлобством, збройній сутичці лицаря і вепра, хоч його і написано від вепра-буржуа. Коменданте вивчав ворога. Мисливець вивчав звіра, на якого невдовзі оголосить світове полювання ― « Сто В’єтнамців», « Болівійський щоденник». І в тому, що мисливець перетворився на здобич, а зоряно-смугаста тварина на виявилася вовкулаком, а не вовком, вбити якого можна лише срібними кулями, винен не Че Гевара.
|
|
