Ховаю в довгу темну шуфляду всі свої папери і думки... Замикаю їх на ключ, тому що останні можуть дуже легко вирватись на волю і відігнати Морфея, який вже розкрив для мене свої обійми... Під замком надійніше... Як би ж так було можна насправді... Заборонити собі думати про те, про що краще не думати, що робить ночі безсонними... Він... слова: несказані, замовчані, почуті, незрозумілі, дивні, нерішучі, впевнені, не дуже... Вона... думки: метушливі, далекі, чужі і близькі, незрозумілі, несказані, зачинені на ключ... І все, що було й що могло бути... що ще буде... Надії, мрії, спогади... Все переплелось і запуталось як розмотаний клубок ниток... Знову лабіринт, роздоріжжя, вибори, альтернативи... чи їхня відсутність? Все! Досить! Закриваю шуфляду на замок і зверху забиваю цвяхами... а ще обмотую довжелезною стрічкою із написом: "не підходити близько! небезпечно для життя!"... Забуду про ті думки... До ранку... До нової зустрічі...
|
|
