Чоловік зайшов до храму і почав молитися: “Господи, прошу: зроби мене знаряддям миру. Я хочу, щоб був мир і спокій у світі; хочу, щоб панувала любов; хочу Тебе наслідувати, бути, як Ти!”
Дивним було те, що Господь, коли вислухав цю молитву, дуже загадково посміхнувся, а чоловік вийшов з храму.
Тут задзвонив мобільний телефон. Це була його дружина, вона запізнювалась на визначену годину. Чоловік, як виявилося, спішив на дуже важливу зустріч і тут, ще треба чекати його дружину.
Він почав сваритися на неї, вираз його обличчя став гнівливий і розлючений. Ще й тут, хтось по дорозі його випадково штовхнув. І знову лайка, згадуючи всіх і все. Чоловік сварився, а Господь знову посміхнувся.
Тепер Його усмішка була вже зрозуміла: Так є, що люди спочатку просять і обіцяють, а вже через деякий час роблять зовсім протилежне.
Коли хочеш боротись за мир у світі, спочатку навчись закривати тихо двері. Коли хочеш, щоб була любов і повага серед людей у цілому світі, почни з себе.
Можливо саме ти станеш камінцем, кинутим у тиху воду і сколихнеш серця людей своєю поведінкою, своїм життям.
Передбачаю: коли ти згадаєш свої молитви, ти також захочеш загадково посміхнутися.
|
|
