Хто я?
Це запитання на певному етапі свого життя ставить собі кожна людина.
Для чого я живу на цьому світі?
Невже моє життя -- це лише метання у пошуках способу заробити грошей? Адже саме заради них ми живемо. Гроші -- це життя, життя -- це гроші. Сучасна теорема людського буття, на жаль, з довгим доведенням. Сумно... У пошуках заробітку на прожиття ми часто забуваємо про головні людські цінності: любов, віру, надію, шану, а особливо про повагу до батьків, які дали нам найцінніший дар у світі -- життя.
Адже я -- плід любові двох людей, які одного разу зустрілись і між якими з блискавичною швидкістю спалахнуло кохання. Воно було справді щирим, безкорисним, чистим, якщо змогло дати світу нове життя.
Дякую за це вам, батьки!
Дякую вам за недоспані години біля моєї дитячої колиски, за ніжні колискові пісні, за дні та ночі самопожертви.
...Погляд карих засмучених очей з кристаликами в кутиках я пам`ятатиму довіку, твій прощальний погляд, мамо. Не знаю, коли ми зустрінемось, але кожна клітина мого тіла -- твоя, і серце промовляє щоденно, що я люблю тебе.
Ніжний дотик материнських рук, що пестив дитяче волосся, згадую досі. Струни серця напружено дзвенять, коли настає час телефонного дзвінка, чекання появи на дисплеї слова "мама" перетворює хвилину на вічність. Тоді моє серце гучно промовляє слова надії почути твоє знайоме до болю "Привіт, доцю!".
Моє серце промовляє до матері.
Адже тільки вона одна всім своїм єством відчуває рідне дитя навіть на далекій відстані, даруючи йому всю теплоту власної душі, чистоту думок та мрій.
Лише до неї однієї зараз потужним потоком спрямована вся моя любов, лише їй одній я дякую за самопожертву, лише їй одній я присвячую всі свої досягнення.
Знаю, що лише вона одна розділить зі мною всю гіркоту та біль моїх невдач, лише матір є найяскравішою зіркою мого небосхилу.
Я люблю тебе, мамо! Я дякую тобі за те, що ти в мене є, моя голубко.
***********************
Матерям
Чому старіють рано наші мами?
Чому роки їх пролітають стрімко?
І на волоссі паморозь не тане,
Яка сріблить його не тільки взимку.
А у дітей уже зміцніли крила,
І розлетілися вони по світу.
Та знайте: вас чекає мама мила,
Для неї завжди будете ви діти.
Якими б ми шляхами не ходили,
В яких краях не довелося б жити,
Молитви мами додають нам сили
І бережуть, мов ангел-хоронитель.
Та в нашому житті ніщо не вічне,
Колись приходить день гіркий розлуки.
А попід тином рута-м`ята квітне
На згадку нам про материнські руки.
|
|
