написано мною
білая береза
Ода березі
<<поема>> ,назва від фіга
20.08.2010
жовтень 2010
перша частина
Тепер я розумію,білая березо,
нічого не може бути живіше ,аніж людина,що відчуває співчуття до іншого.
Я існую,сную,коли не співчуваю.
Я прийшов ,стою ,чекаю,чигаю,роблю круги,
Її чекаю,її шукаю ,ту іншу рибоньку мудру ,що дурниці здійснюючи досвід набирає.
Давай ,берізонько білая,з тобою я поговорю.
Сумуєш?Да,як я тебе розумію.
Я надихався веселящого кисню і сміявся від самотності ,як ти,бадьорячого.
Як тебе я розумію. Тут ти стоїш ,амазонко,
І серед тебе й сестер Твоїх,леді,немає парубочої статі.
Сумуєш ,сумуєш, слів таких поганих як ,,падло,, не полюбляєш.
У кожного ,хто навколо тебе і Паляниці (крамниці)ходить людина ,
у нього свої турботи . Дванадцять грішників засіли в ньому ,
Дзвенять і тікають годинники у них ,тринадцяту годину оберігаючи ,
у них свої турботи, спішать,дванадцять грішників їх кваплять,
А щоб поговорити з тобою: ,,немає часу!,,
Свої турботи . Ти їх слухаєш і долю-судьбу-усадьбу свою втрачаєш.
Вони тебе вбивають ,а ти не заперечуєш,березо,
Ти не заперечуєш енергію і сік свій подарувати ,
Тільки б не вбивали,і не пилили і не мовчали,
З тобою щоб говорили,березо.
Ах,знав би я ,що за натхнення зглянулося на Сергія,
Коли писав про тебе віршоварення.
Сумуєш ти ,березо.
Березо,повторююсь,давай я пісню заспіваю тобі .
Стіну собі в свідомості я намалював .
Я- Сайлер .Я -...дванадцять грішників в мені ,
Тринадцятий, негрішний,постукався
Або я до нього дзвонив ,себе на хрест себе повісивши
Разом з ним колись у мислях і сльозах.
О,чому ж такий жорстокий наш світ?
Співчуття...
|
|
