http://olga-zdir.blogspot.com/2013/09/Blake.The-Tiger.html
Вільям Блейк. Тигр
Зі збірки «Пісні досвіду»
Тигр
Тигр! О, Тигре! Як огнисто
Ти гориш у хащах млистих!
Хто створив твій досконалий
Оригінал поезії «Тигр», оформлений
і надрукований Вільямом Блейком 1795 р.
Взято звідси:
Обрис жахно-величавий?
В чиїм взорі ти роджений?
Ч’їм звелінням утілений?
Де, в яких глибинах, висях
Огнь очей цих запалився?
Хто наваживсь цей вогонь
Взяти до своїх долонь?
На яких могутніх крилах
Він злітав в безодню й вирій?
Який серця велет дужий
М’язи й жили звив потужно?
І не здри́гнувся він не́вже
Від його ударів перших?
Що за горно, що за молот
Били й плавили твій мозок?
Чиї руки на ковалі
Грізну лють його стискали?
А коли в зорянім світлі
Ти підвівся гордовито,
Чи всміхнувсь він загожено
У виду твого рождення?
Не́вже, хто створив ягня,
Є творцем твого вогня?
Тигре, Тигре, що гориш
Вогнисто в лісах нічних,
Позір вічний чий і сила
Твою звершеність сформили?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
From the collection “Songs of Experience”
The Tiger
Tiger, Tiger, burning bright
In the forests of the night,
What immortal hand or eye
Could frame thy fearful symmetry?
In what distant deeps or skies
Burnt the fire of thine eyes?
On what wings dare he aspire?
What the hand dare seize the fire?
And what shoulder and what art
Could twist the sinews of thy heart?
And when thy heart began to beat,
What dread hand and what dread feet?
What the hammer? what the chain?
In what furnace was thy brain?
What the anvil? What dread grasp
Dare its deadly terrors clasp?
When the stars threw down their spears,
And water'd heaven with their tears,
Did He smile His work to see?
Did He who made the lamb make thee?
Tiger, Tiger, burning bright
In the forests of the night,
What immortal hand or eye
Dare frame thy fearful symmetry?
Тигр
Тигре! Тигре! палахкочеш
В темних нетрях серед ночі.
Які руки, очі вічні
Цю створили симетричність?
Де в глибині чи на верхах
Жар палав в твоїх очах?
Хто підніс відважно крила?
Хто схопив полум’я сміло?
Чи мистецтво чи мускули
Твого серця м’язи гнули?
І по першім серця стуку —
Що за ноги? що за руки?
Який молот? ланцюг який?
В якій печі був мозок твій?
Яке ковадло? що за сила
Смертельний жах в кулак схопила?
Коли жбурнули зорі стріли,
А їхні сльози небо вмили,
Чи він всміхнувсь на вислід дня —
Той, хто створив тебе й ягня?
Тигре! Тигре! палахкочеш
В темних нетрях серед ночі.
Які руки, очі вічні
Сміли створить цю симетричність?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Віталія Кейса, звідси)
Тигр
Тигре! Тигре! Ти у ніч
Сяєш з нетрів навсібіч.
Досконалості вінець,
Хто безсмертний твій творець?
Блиск з глибин цей чи з небес,
Що в очах твоїх воскрес?
З крил чиїх, з чиїх долонь
В тебе влився цей вогонь?
Хто звестись тобі звелів
Й серця жили туго сплів?
Й на стиск грізних чиїх рук
Відізвався його стук?
Гартувавсь в якім горні
Мозок твій, в якім вогні?
Молот чий його кував?
Хто його, мов джгут, звивав?
Вже як впали зір списи,
Й сліз їх ти напивсь роси, —
Хоч всміхнувсь Він? Й той це зрів,
Що колись Ягня створив?
Тигре! Тигре! Ти у ніч
Сяєш з нетрів навсібіч.
Сили грізної взірець,
Хто безсмертний твій творець?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Віктора Марача, звідси)
Тигр
Тигре, тигре, що вночі
Пломенієш крізь хащі, —
У чиїх зродивсь думках
Образ красня-хижака?
З вишини чи з глибини
Світить жар твоїх зіниць?
Де чаївся цей вогонь?
Хто дерзнув узять його?
Хто із м’язів, жил, мослів
Тіло зграбне тобі сплів?
І чиїх черкнувся рук
Твого серця грізний стук?
Який майстр тебе скував?
В якім горні гартував
І в обценьки сталеві
Взяв вогненний мозок твій?
А як сонм зірок-списів
Сліз потоками зросив
Небеса, чи він тоді
Справі рук своїх зрадів?
Що за міць, постава, масть!
То невже той самий майстр
І ягня створив слабке,
Й тебе, чудисько жаске?
Тигре, тигре, що вночі
Пломенієш крізь хащі, —
Втіливсь у чиїх руках
Образ красня-хижака?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Ольги Матвієнко, звідси)
Тигр
Тигре! Твій вогненний гнів
В чорній пущі забринів.
Хто із сонця і з ночей
Креше жах твоїх очей?
Із глибин чи з верховин
Той вогонь очей — жарин?
Хто й коли його приніс
У прадавній чорний ліс?
Хто у щасті чи в журбі
Серце вирізьбив тобі?
Серце грізне в груди б'є,
Людям жаху завдає.
Хто, яким вогнем навік
Хижий мозок твій розпік?
Де ковадло, що на нім
Скуто твій нещасний грім?
Впав на землю темний страх,
Небо скупане в сльозах.
Чи всміхнувся твій творець,
Що ягняткові кінець?
Тигре! Твій вогненний гнів
В чорній пущі забринів.
Хто із сонця і з ночей
Креше жах твоїх очей?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Віктора Коптілова, звідси)
|
|
