Власне,вітаю любого читача на ще одній сторінці мого щоденника.Оскільки навпроти мого дому школа,то я прокинулася під чудні дитячі співи та калатання дзвоника.При-чому асоціацій нема ніяких - і тут я зрозуміла,що я виросла.Пора би дитиниша "купити" , аби підгадати ті далекі роки дитинства.Та сьогодні не про це.
Діло ось в чому - щось страшне коїться з мораллю.Ні,це не голосні слова і биття в груди на кшталт :"Ось така я правильна панянка,похваліть мене!".Я дійсно глибоко вражена тою великою прірвою між основами і цінностями,які привили мені батьки,і моральними уставами,якими живе більшість людей в світі.І зі всього я би хотіла підкреслити саме відносини між протилежними статями.Вік,між іншим,значення НЕ МАЄ.Перше це те,що люди називають ЦИВІЛЬНИМ ШЛЮБом.Я нікому нічого не нав"язую,але і не приховую своєї позиції стосовно такого легковажного відношення до свого життя.Я ще розумію хлопаків - молодих,дорослих,та усіх.Що їм?Є баришня під боком,яка удобна.Як хатні тапки.Вона або дом.робітниця,і все йому прекрасному,все на золотому блюдечку(вона ж думає,що ТАК він швидше одружиться).Або легкі відносини без напрягу - гуляють,випивають,курять, - такі собі вічні студенти.Що спільного має те чи інше з цінністю сім"ї? -Я не бачу.Не розумію.Тут проста паралель - ми ніколи не цінуємо те,за що не платимо ціну.Чоловік не цінує жінку,якщо не добивається її.Якщо не відчуває себе ЗАВОЙОВНИКОМ,Він не гордиться тоді своїм вибором.Друга сторона медалі така - десь не в ту сторону пішло виховання дівчаток.Десь батьки їм не зуміли пояснити в любові,які вони чисті дорогоцінні перлини в очах Бога.Які вони принцесси і спадкоємиці Творця Неба і Землі.Не служниці.І не повинні своє серце за даром віддавати.Якби було таке відношення до себе,то ми - жінки, не допустили би масового спотворення чоловік сьогодні.От реальна історія - двоє людей зустрілися в чужому місті,і зав"язалися коротенькі відносини,і зразу мова про спільне майбутнє.Коли панянка відповіла згодою на одруження, її поправили,що спочатку треба пожити разом,придивитися,чи комфортно їм буде вдвох.А тоді,через 1-2 роки одруження.Це ж вроді безобідно." так всі роблять" - був останній його аргумент.Історія не мала продовження."ЦЕ гріх!" - був останній її аргумент.І він відпустив ту,котру любив.Просто тому,що треба було напрягтися,все зробити вірно перед лицем Бога і людей.Я не говорю сьогодні про якісь неможливі і нудні процедури.Я говорю про положення серця.Себто мене вразила спорченість така внутрішня.Коли він її в принципі розглядає не з позиції душевної близькості.А лише якісь фізичні і матеріальні речі.Та ще й називає весь той каламбур любов"ю.
І це масово.В Україні ще не так.Але у Європі,та й у всьому світі розпуста охоплює всі суспільні ланки.І,на-жаль,в серквах теж цього повно.Не залежно від конфесії.І я зрозуміла,що церква,як приміщення,як храм, тепер не спасає від цього.А тільки змінене Богом серце може ще зберегти ту чистоту.Я сьогодні пишу про серця,які були порочними,але Господь їх зробив діамантами.Кристально чистими.Це скарби.І одиниці можуть це оцінити.Решта просто не знає,що з такими людьми робити.Намагаються якось опустити до свого рівня і нав"язати спосіб життя,який не вимагає чесності,цнотливості,чистоти і правди.Такі ж родяться діти,і гріх батьків,як паразит,перекидається росте і міцніє з покоління в покоління.
Я багато спілкуюся з чоловіками.І часто зіштовхуюся з пропозиціями різного роду. Моя реакція на них завжди дуже гостра,бо мене глибоко ображають спроби чужих чоловіків залізти в моє життя при наявності МОГО мужчини,який займає всі мої думки,мрії та бажання.Навіть тоді,коли доводиться дивитися на нього очима віри.Бачити те,чого нема,і знати,що Бог є вірний виповнити свої обітниці.І коли тим постороннім я починаю проповідувати і говорити дуже прості для розуміння речі - я зіштовхуюся з агресією.Себто що я собі возомнила,раз не даю охочим попити з джерела.Відмовила я - не відмовлять інші.Мене це вражає.Наскільки спотворені цінности.І ці недочоловіки виховують доньок....Не розуміють,що з їхніми дітьми так само поступлять - обмінюватимуть на нові джерела насолоди.І це страшно,люди.Жити і знати,що нема на кого обпертися.Що в тобі ТЕБЕ не цінують,і часто не знають...Коли ти себе не цінуєш.Коли на перший план виходить зовнішність,матеріальні здобутки,ще щось...І десь,за всіма цимми атрибутами,ховається маленьке загниваюче серденько.І ти не розумієш всього трагізму ситуації,аж поки не стає надто пізно....
наостанок хочеться сказати одне - у світі,де вже ніхто не хоче лізти на вершечок дерева,аби зірвати солодке налите яблуко, - аголовне ЗДОРОВЕ,а просто підіймають те що впало,і не одне!! я бажаю кожному(і собі в першу чергу) бути здоровим яблуком.І нехай сміються та глузують,нехай тріпаються "здобутками",та живуть аморально.Це їх вибір.Головне - йкий вибір для себе зробимо ми.Будьте Благословенні!
|
|
