Дні тягнуться нестерпно довго... А грані, що розділяють їх, стають ледь помітними: спогади губляться у часі, кочують із одного дня в інший. Раніше здавалося, що життя розділене на дні та ночі, між якими пролягає чітка межа... А зараз усе тече однією рікою до єдиного моря. Неминучість опинитися на дні стає очевидною.
Живу від дзвінка до дзвінка коханій... Ненадовго нас розділила відстань, але кохання не має меж. Тож мій такий своєрідний часомір не дає мені загубитися у вічності хвилин...
|
|