Я просила у Бога забрати любов,
Щоб ніколи - ніколи не вернулася знов
Щоб в спокої серце до смерті жило.
А те , що було - бур’яном поросло.
І сталося так - Бог почув молитви
Вже більш не треба нікуди іти,
Нікого чекати , завмерти на мить
І поглядом погляд знову ловить.
Пустеля рівненька - в ній чистий пісок
Спасибі за щедрість і мудрість, мій Бог.
Спасибі за хрест, що обрала сама.
Та ноша, скажу я Тобі нелегка.
Пустеля , пустеля в думках і душі,
Може так краще? Спасибі Тобі!
|
|