"Бог Живий!" - цю фразу часто можна почути від мене.Сьогодні багато людей вірять в триєдиного Бога,моляться,сповідують Його Ім"я,але життя їхні залишаються мертвими для Нього.Мова йде не про якісь величні поступки,про фанатичність дотримання обрядів,канонів чи ритуалів.Мова йде про те,що людина з пелюшок звикає жити з думкою,що десь є Бог,до якого можна іноді молитися завченими фразами,ходити в церкву(іноді),і....все.На цьому розуміння,скажімо,теології,закінчується.Я часто чую скарги на кшталт:"Бог мене покарав....Ось те забрав....ось так випробовує...ось такий в мене хрест...Він не чує мене....Шкода,що не відповідає....".І кожного року ми наново ховаємо Ісуса перед святом Пасхи,оплакуємо,і далі нарікаємо.І кожного разу я повторюю:"Бог Живий!".І по відсутності емоцій від почутого в людини в мене закрадається думка,що просто нема розуміння слова ЖИВИЙ.Мені було 10 років,коли мама вперше промовила так до мене.
_ " Уявляєш,кожна волосинка твоя порахована.Кожну секундочку твого життя Бог насправді поруч тебе.І це правда.Бог - не малюнок,не просто слово.Це абсолютно святий вічний живий Дух.Бог - не вигадка,і не релігія.І варто тобі лише смирити своє серце в молитві,і ти відчуєш ЙОГО." - ці слова настільки глибоко запали мені в розум та серце,що того ж вечора я склонила свої коліна,і вперше в житті почала діалог...Свою розмову з Богом.Чітко знаючи і вірячи(в міру дитячої наївності) що Він є мій Батько,і любов,якою Він мене полюбив - вона є безмежна.От такою,якою я є.Мене осуджували люди за те,що в мене немає батька,робили свої прогнози,а Бог - через Своє Святе Писання сказав,що немочі мої Він оберне мені на благо і Собі на славу...Я так ревно молилася в той вечір - своїми словами.Просто говорила,виливала всі обіди та жалі,переповнені гарячими слізьми,і таку радість відчула...З тих пір для себе я зрозуміла одне - молитва-це таїнство,і вона не має права бути сухою та мертвою.Має говорити серце.Щиро та гаряче.Відповідно,якщо Бог Живий,і бачить не лише мої поступки,а й моє серце,прийшов страх впасти в Його очах.Знаєте,я багато часу проводила з дорослими,слухала проповіді,поклонялася в піснях - бо так робили вони.Я була дитина.Я все приймала щиро,без сумнівів.Я брала з них приклад.З тих пір пройшло 17 років...І не завжди,по мірі дорослішання,я розуміла оті слова,сказані мамою мені вперше.Падала...Був час,коли встидно стало впасти в очах друзів,і я забула,як воно - не падати в очах Живого Бога.Але,мабуть,ті гарячі дитячі слова не пішли в незвіданість,бо я так явно бачила Божу руку над собою в часи,коли пильнувала не тих доріг.Граючись з вогнем,я довела своє життя до краю.І це не перебільшення.І так склалися обставини,що ніхто не міг зарадити....А не було нікого...От так мої вибори життєві повернули.І...Літньої ночі,знесилена від приниження людини,яка тоді була владна на-ді мною,мокра як хлющ від відра крижаної води(вилитого на мені за-ради сміху та "жарту") мене просто прорвало.Не знаю,звідки й взялися ті слова.Я пам"ятаю,як стояла на колінах на березі річки(я жила неподалік) і просто сповідалася...Перед Живим Богом.Я говорила і плакала,шепотіла,кричала....що якщо Господь спасе мене з цього пекла,я служитиму Йому вічно.І мій дім,і мої діти,і більше ніколи не відмовлюся від своїх обіцянок.І Бог почув.І сьогодні важко повірити,що те життя - було моїм.Бог відповідав на молитви,робив чуда навіть тоді,коли я на них не заслуговувала.Хто знає мене особисто,не раз у цьому переконався.
Все це я веду до того,що насправді рідко згадую про події минулого,особливо про дитячі роки.Але вчора....Був особливий вечір для мене.Господь нагадав мені мою першу молитву.І я просто вражена була.Я молилася про те,що хочу присвятити своє життя служінню людям,просила дар і помазання( в 10 років!!!),і дійсно ревно цього прагнула.І навіть не звернула уваги,коли отримала свій дар.Більше того,останні роки я говорила,що...Хто я?Та що я там можу?хах...Стільки є людей гідних,а я не одна з них.І я насправді так думала.Але так тихенько все-одно робила,що могла.Бо просто мені це приносить задоволення.І вчора Бог відповів на молитву,якій 17 років)))І я зрозуміла,що для Бога немає нічого!!! неможливого.І ще раз переконалася в тому,що байдуже,що там говорять люди)Бог має план на моє життя,і він досконалий)І класно,що та дитина в мені має таке гаряче бажання служити.Сьогодні я точно знаю, що кожна волосина на мені порахована,і та доля,яку дає Бог,не зрівняється а-ні з сріблом,а-ні з золотом,і-ні з іншими скарбами землі."Бог Живий" - просто відкривайте свої серця,і дозвольте Йому жити у вас.
|
|
