Є такий фактор сьогодення, про який, мабуть, ще не згадували. Щоранку або щотижня в наших школах виконують гімн України. Діточки шукуються, прикладають правицю до грудей, штовхаються, сміються, пошепки перемовляються, хтось підспівує, хтось пригадує, чи нічого не забув вдома, вони сваряться, штовхаються, діти є діти, а проте - над ними лунає гімн України, над ними - прапор України, вони стоять на землі України, під небом України, десь відбуваються про- і контра- мітинги, акції, змови, десь нагромаджуються і пересуваються війська, десь анексують території, десь ведуться дипломатичні розмови і недипломатичні сварки, десь постійно відбувається щось, а в школах - отак, щоранку або щотижня лунає гімн України. Наші діти ростуть в умовах суверенної держави, може, вони не дуже поки що замислюються над цим феноменом, а проте - вони вже звикли прикладати правицю до грудей, коли чують "Ще не вмерла України ні слава, ні воля". І так відбувається вже понад 20 років. Коли я думаю про це, я розумію, що і слава, і воля України не просто не вмерли, вони живуть і зростають прямо сьогодні, це - наші діти. Це - Україна. І тому будь-які фантазії та стратегії щодо поділу, знищення, анексії, окупації тощо - це загроза оцим діточкам, а не абстракціям, конституціям або переконанням. А проти цього і за оцих діточок варто битися, терпіти, страждати і вистояти. Слава Україні!
|
|
