Навколо бездонні провалля, смерті вартий один необачний крок
Землю встеляють краплини крові, розпечене вугілля, мертвий пісок
Сухе листя падає з голих дерев, і згорає не встигши зібратись до купи
Щоб дійти до води, не обпікши ноги, доводиться ступати по трупах
Більше шансів прокинутись завтра живим було, як би йшов ти один
Ті, що йдуть позаду не мають облич, а лідерів ти бачиш тільки зі спин
Червоний дощ важкими ударами змиває ржавчину з дирявої сталі
Потонуть і нім ті що вирішили не йти, або слабаки, котрі вже відстали
Червоний Марс гляне з висоти і не сховатися від нього за каменем стіни
|
|
