-Ти пам" ятаєш нашу останню зустріч???
-Ні, забула...
Вони втекли від всього світу... Від його дружини, її чоловіка... Він, Вона і лише заметіль за вікном і в її душі... Вона тремтіла, чи то від холоду, чи від того, що він був поруч. Вона чекала цієї миті все своє життя, а зараз її хотілось втекти... втекти від себе, від тих вкрадених почуттів, від погляду чоловіка, якого кохала понад усе...
-Я прочитав твої листи! Чому ти тоді зневажила мною. не сказала, що кохаєш?????
-Тому, що ти не хотів чути...
Він різко і сильно обійняв її, ніби хотів розчинити її в собі... Ще мить, і Вона назавжди залишиться з Ним.......
Вона ніжно, але водночас впевнено звільнилась від Його обіймів... І пішла назавжди...
На її обличчя падали сніжинки, стікаючи з вій солоними слізьми...
|
|