Жаль, що найкращі моменти життя залишаються лише в пам'яті. Немає ні фото, ні записів... Хоча... Інколи, знаходиться пісня, яка нагадує ці пару секунд, хвилин, годин... А коли бачиш фото - майже сльози на очах. І чогось думається "тільки б не спалитись". І наче й боятись нема чого, але чомусь завжди думаєш, що люди не зрозуміють. Але, з іншої сторони, їм і не треба. Це моє життя, мої моменти, мої пісні, мої фото. І дуже-дуже-ДУЖЕ добре, що вони не лише мої.
|
|