Закохана у тишу вечорову І в мерехтіння срібних зоряниць Я мов завмерла. Рух спинився крові… Зірки світились в відблисках зіниць. Вода у річці хвильками тремтіла, Зірками жонглювала течія, А прохолода обіймала тіло І шепотіла тихо: «То – не я…» Легенький плюскіт нагадав про себе: «О, ні, не сон це. Тут – жива вода…» І зяяло імлисто-чорне небо. Зненацька сич про себе нагадав… 25.09.2023. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 999858 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 30.11.2023 17:42:41 © дата внесення змiн: 30.11.2023 18:51:09 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie