У всесвіт — світ, із силою бажань,
Шукавши йшов торкаючись довкілля.
Летів думками власних запитань,
Під аромати серцевини зілля.
Спинявся майстер, дивлячись крізь час,
Поміж химер уявного коріння.
Знаходив в нім то профіль, то анфас,
На мить завмерши — відчував творіння.
Давав початок й, вкорте, вигравав
Митець в палкім двобої мрії й древа.
І бачив тільки він, що малював,
І лиш його ждала мета кінцева.
В руках струбцина, рашпіль, долото...
Вже хвиля звершень мчить крізь піт і тишу
В нутра кутку, огорнутім в манто,
Тесав ключник нових затворів душу...
Марія Дребіт Португалія
05.08.2023
