Від моря хтось чекав погоди –
Похмурий куншт* на довгі милі...
Солонкувато-ніжний подих
У того моря, жваві хвилі,
Які вилизували берег,
Де мало бути все, як треба.
Та мабуть, Бог, турнувши келих,
В той час пролив напій із меду –
Бо я відчула насолоду
Від того подиху морського...
Чомусь здалося, що негода
Мене кохала... як нікого...
17.07.2019
*куншт - малюнок, картинка
–––––––––––
Ілюстрація:
авторське фото
–––––––––––
