Вітаю, друзі! У цій замітці я вирішив написати про культурні події, заходи й конкурси, у яких я брав участь під час повноцінного вторгнення московії. Розпочну з того, що на початку воєнної агресії мені було не до віршів.
Блокпост 1
Я буквально заставив себе прийняти участь у проекті «Моє стихійне щастя»💙💛🎧. На той момент я дозрів до відчуття, що певні речі потрібно закарбувати, якщо не для себе, то хоча б для інших. І я написав Galya Trush, що можу долучитися з віршами до гурту.
Читати було легко. По суті, тут не було звичної публіки. Я споглядав лише мікрофон, камеру й інші гаджети.
Напевно, тому мені й сподобалося це читання. Тоді я просто не помічав публіки. Якщо б тоді я побачив навколо багато людей, це здалося б мені піаром на війні. А так тут усі були свої: декілька людей, які робили свою роботу.
Блок пост 2
Випадково натрапив в інстаграмі на 26 благодійний патріотичний онлайн-конкурс. Мені сподобалося, що в цього дійства є мета і я вчергове задонатив в ім'я нашої перемоги.
На свою особисту перемогу я не сподівався. Банально хотілося надіслати пару гривень та отримати зворотній зв'язок від суддів конкурсу.
Блок пост 3
Квартирник у Мар'яна з Dizex BAND пройшов як завжди чудово. Тут вперше за довгий час довилося читати на публіку. Спеціально підібрав цикл "Кульбабиних поезії".
Вирішив не тривожити воєнну тематику, проте враз відчув, що голос почало вести й війна присутня у кожному тексті. Мене охопило відчуття, неначе я вперше на сцені. Я відчув себе малою дитиною, яка вперше читає вірш на кріслі. Добре, що є печенько та кава, які повертають тебе до реальності.
Блок пост 4
Прийшов підтримати херсонців під стіни Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука. Мав на меті побачити багатьох знайомих письменників та літераторів з якими ми проїхали сотні кілометрів Україною. Вірші тут не довелося читати, але жест солідарності, як на мене, також має ціну. Дякую, Свєтогоров Олександр, за те, що виконав декілька пісень на мої слова. Це було дуже важливо для мене.
Блок пост 5
Благодійний вечір "Майже літературник" - перше повноцінне читання з глядачами в типовому довоєнному стані. Практично відновився і ввійшов у свій стан спокою. В один момент відчув потугу від читання. Мені навіть здалося, що я знову у поетичному строю, але ні. Цю думку я поховав за скрижалями недописаних рядків, які поскладав у п'ять блокпостів.
Висновок: власне усі ці так звані мої "блокпости" - це намагання бути корисним. При цьому це чергове балансування на лінії добра і зла. Як би не було дивно, саме зараз дуже легко вловити інших й себе на фальші. Мені не хочеться світити обличчям, коли навколо війна, не хочеться набивати рейтинг, коли я розумію, що безліч людей має на це більше право, ніж я.
Вчергове кидаю на виступах повідомлення про усім зрозумілі речі.
Можливо, я знову роблю помилки. Ті самі помилки... Напевно, саме зараз, як ніколи потрібно доносити українську ідею й не бути в куточку, але щось мене тримає на місці. Говорить не лізти в болото. Просто робити маленькі кроки. Як завжди, ці кроки даються важко. Боротьба із самим собою триває. Намагаюся не паразитувати, а бути важливим.
З повагою, Богдан Кухта.
Далі буде...
15.05.2022
