Народ стояв мовчазно на колінах
Нескорений... Із тугою в очах
Вклонилась мати... У цих рідних стінах
Ти ріс... Змужнів... Носила на руках...
У школу вперше йшов з цього під'їзду...
І атестат у цей під'їзд приніс...
Двір знав тебе як свого до від'їзду ....
І пам'ятатиме тебе до сліз...
Бо ти пішов цю землю захищати...
І в двадцять два за неї ти поліг...
Ти жив... І ворогів не вмів прощати!
Тепер покинув батьківський поріг...
Десь в піднебессі ворон чорний ряче
Бог в своє воїнство тебе призвав....
Герою слава! Моє серце плаче...
І душу мою cум повік скував...
.... 
