|
Весняний дощ закрапав,
Зливались краплі зі слізьми,..
Це щоб ніхто,
ніхто не бачив що я плакав,..
Таке буває інколи з людьми -
Заплаче хтось на самоті,
В розстані втративши надії,
В нічній заплаче німоті,
Плекаючи про світло мрію…
А дощ весняний крапав, крапав,..
Зливались краплі зі слізьми,..
Ні, я не плакав, вже ридав,
Бо не кровавої весни чекав…
На коло наверне природа -
Зіпнеться зелень на городах,
Тепло осяде в затишку дворів,
Сади обліпить рясно цвітом,
Поля устеляться розмаєм,..
Але ніхто, ніхто, ми знаєм,
Не верне дочок і синів,..
Не верне дітям їх батьків…
... я з горя плакав, плакав,
плакав, аби не здурів,..
А дощ все крапав, крапав,
Зливались краплі зі слізьми,..
Це щоб ніхто,
ніхто не бачив що я плакав,..
Таке буває інколи з людьми…
ID:
945973
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.04.2022 12:11:12
© дата внесення змiн: 09.11.2022 10:33:51
автор: Ivan Kushnir-Adeline
Вкажіть причину вашої скарги
|
