«– Ох, біда... біда... біда...
За що ж нам те лихо?» -
Думу думав, все гадав,
Мудруючи тихо,
У зажурі, дід Мартин
Та й не знав спокою.
Дні і ночі вже не спить,
Крутить в собі своє...
«– Ні, не можна москалю
Вірити ніколи...
Вміло бреше, та в бою,
Видко таки, кволий...
Ой, не всидіти мені,
Бо ж терпцю немає!
Вся Вкраїна у вогні,
Хай Бог помагає!» -
Замовчавши підійшов,
У куток до схову,
Що шукав собі, знайшов
Та поклав додолу...
« – Бив тобою кабана
Та й кацапа зможу!
Як війна, то вже війна!
Сидіти негоже!» -
Сказав собі й подививсь,
В одне дуло, в друге...
« – Дубельтівочко моя,
Вірная подруго!
Повоюємо і ми,
Покажем де раки,
Гнидам, сучим москалям,
Клятим вурдалакам!»
А зібравшись, зодягнувсь
Та вийшовши з хати,
Обернувся до порогу
Й хрестився завзято.
Одів кашкет, стер сльозу,
Рушив у дорогу...
З тих пір, досі б’є сволоту
І дякує Богу,
Що дав сили вберегти
Його Україну...
Бо ж ніколи мати рідна
Не вмре, не загине!
ID:
943475
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 29.03.2022 15:25:32
© дата внесення змiн: 29.03.2022 15:25:32
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
