Пішла у небуття обвуглена росія.
В нікчемності немає інших доль.
Ілюзія глибин? Та це ж лише повія.
Дієз ковтнув таку слабку бемоль.
А що ж вона, ота моя, ЯСКРАВА?
Ота уся у сонці і росі.
Весь горизонт у крові і загравах,
Біснуються на півдні москалі …
Та ні, Вона стоїть, Вона не впала,
Стиснулись губи, зуби, кулаки,
Ви думали, Вона з борщу і сала,
Ми - вовчі зграї, де всі вовки – мужики …
В жінок давно скінчилися всі сльози,
Рука в пітьмі стискає автомат,
Ще й Бог послав у поміч нам морози,
Пробачте воїнам за щиру лють і мат …
Як Ти собою світ весь затулила,
Він заховавсь за Тебе і притих,
Ти, Україно, завжди мала крила,
Яка красива Ти у крилах цих !!!!
