Пам’яті моєї сестри Ніли присвячую:
Вже двадцять три… А час спливає..
І спомин тягнеться назад
У ті часи, де ще не знаєш:
Яким зросте маленький сад.
В садочку саме посадила
Ти молоденькі яблунІ,
Надія серце твоє гріла,
Що вродять яблучка смачні.
Що будуть ними смакувати,
І діти й внуки гамірнІ,
Коли у гості приїжджати
До тебе будуть вони всі.
Ті яблуньки́ ти полива́ла,
Зігріті сонячним теплом,
Але тоді іще не знала,
Що не збереш ти за столом
Ані дітей, ані онуків..
Що вже життя йде вшкеребеть..
Що не візьмеш дітей на руки..
Попе́реду – жахлива смерть..
І в двадцять три не стане сина –
Він за тобою пІде вслід.
Покриє ту́гою роди́ну
І потьмяніє білий світ.
Мої співчуття. З великою повагою
