( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Навили гнізда ластівки під стріху,
А як твої маленькі ластів'ята?
Ти повна щастя, радості та сміху ...
Т.: Весніє світ, весніє кожна хата.
Моя весна сумна і тридцять п'ята.
Навили гнізда ластівки під стріху.
Мої вже підростають ластів'ята.
Без тебе нема щастя, радості та сміху...
Весна пройде, пройде і літо,
Усе піде по-колу, як завжди,
І моє серце спогадом зігріте.
А ти про себе трішки розкажи.
М.: А я спішу, в цім русі моє кредо.
Таким я був, таким я є та буду,
НЕСПИННИЙ ЧАС - це ймення дало Небо,
Його нестиму доки будуть люди.
Т.: Шепочу у думках: ,,Не йди, спинись"
Живемо тут і зараз - моє кредо.
Що наробити встигли, подивись:
Недоцінили, недолюбили, недо...недо...
М.: Я завжди поруч. Вірний твій супутник.
Мою ходу узгоджую з твоєю.
І мовлять, що відлюдник я. Самітник.
То й хай. А ти для мене стань зорею!
Марія Дребіт - Тетяна Веремчук
16.05.2021 Португалія - Україна
фото з нету